Однією з технологій, що допомогають учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє його розвитку особистих якостей, є технологія формування та розвитку критичного мисленя. Критичне мислення і вміння вирішувати проблеми відносяться до навичок ХХІ століття.
Навчити дітей 1-4 класів мислити критично означає, на мою думку, правильно поставити запитвння, направити увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідна допомога з боку вчителя.
Моя мета- створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили;допомогти дитині зрости в мовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що треба докласти зусиль.
Критичне мислення — мислення самостійне. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб мислити і самостійно вирішувати найскладніші питання. Мислити критично можна в будь-якому віці. Навіть у першокласників накопичено для цього достатньо життєвого досвіду та знань. Навіть малюки здатні думати критично і самостійно. Саме завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання знаходить індивідуальність і стає свідомим, безперервним та продуктивним.
Досить ефективним для розвитку критичного мислення молодших школярів є методичні прийоми, які роблять навчальний процес більш творчим, вчать учнів мислити, виділяти головне, висловлювати й аргументувати власні думки.
Урок критичного мислення має певну структуру та складається з 5 основних етапів.
Основні етапи уроку критичного мислення:
1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці).
2. Обґрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).
3. Актуалізація (зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).
4. Усвідомлення змісту (знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).
5. Рефлексія (критичний момент уроку).
- учні переробляють нові знання на власні;
- запам’ятовують матеріал, так як розуміють його;
- активно обмінюються думками;
- удосконалюють і поповнюють словниковий запас;
- складається різноманітність міркувань;
- вибір правильного варіанту.
Перелік стратегій розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх учителю слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, слід зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Учитель має опонувати якомога більше методів розвитку критичного мислення і бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування. Найпоширеніші стратегії розвитку критичного мислення подано у схемі.
Найчастіше на уроках я використовую такі методи критичного мислення:
Асоціативній кущ. Застосовувати методику брейнстормінгу — мозкового штурму — можна на будь-яких уроках. Вона допомагає систематизувати знання та знаходити творчі рішення. Для застосування методики вчитель записує посередині дошки певне поняття, а учні озвучують все, що про нього знають. За допомогою рисочок, спрямованих від слова, вчитель записує висловлення дітей. У результаті має вийти щось схоже на кущ
Наприклад, на уроці ЯДС ви вивчаєте Сонце. Можна переглянути короткий відеоролик про Сонце. Потім запишіть за допомогою методики мозкового штурму те, що діти вже дізналися. Залиште «кущ» на деякий час і продовжуйте вивчати тему. Наприкінці уроку запропонуйте учням доповнити їхні знання. Для цього візьміть маркер або крейду іншого кольору та запишіть нові висловлення дітей. Разом проаналізуйте, який об’єм знань вони отримали за урок.
Також, виконуючи завдання мозковий штурм, можна навчити учнів систематизувати свої знання. Якщо ви опрацьовуєте конкретний об’єкт, то його характеристики за формою, призначенням, приналежністю до певного виду, застосуванням можна позначити різними кольорами або записувати групками.
Зверніть увагу дітей на те, що під час мозкового штурму важливо називати ті факти, у яких вони впевнені, а не просто здогадки чи асоціації.
Метод Fishbone можна використовувати як окремо для здійснення аналізу певної ситуації, так і зробити його стратегією цілого уроку. При цьому найбільшого ефекту можна досягти під час уроків узагальнення та систематизації знань, коли тема вже вивчена.
Схема включає в себе чотири основні блоки, представлені у вигляді голови, кісток та хвоста риби. Кожна з них відповідає за конкретні складові:
голова – тема, питання або проблема, що підлягає аналізу;
верхні кістки (або ті, що розміщені з правого боку при вертикальному положенні схеми) – основні поняття теми та причини виникнення проблеми;
нижні кістки (або ті, що розміщені з лівого боку при вертикальному положенні схеми) – факти, що є підтвердженням певних причин чи понять, вказаних у схемі;
хвіст – відповідь на поставлене питання, висновки.
Сенкан-(інші варіанти — синкан, синкант) — це п’ятирядковий вірш, який ще часто називають «американським хоку» через його подібність до японського жанру поезії.
Один з найпоширеніших видів сенкану — дидактичний. Його форма створення доволі проста. Перший рядок — одне слово. Це іменник, який вказує на тему вірша. Другий рядок — два прикметники, які описують тему. Третій рядок — три дієслова, що описують дію, пов’язану з темою. Четвертий — речення з чотирьох слів, яке вказує на ставлення самого автора до теми. Останній, п’ятий рядок є ніби висновком вірша. Зазвичай це також одне слово, яке є синонімом до теми.
Традиційний сенкан — це вірш із п’яти рядків і 22 складів. Вони розміщені за схемою 2–4–6–8–2 (цифра — кількість складів у рядку). Є також зворотній сенкан. Із назви можна зрозуміти, що в цьому вірші зворотна послідовність складів.
Отже, схема цього сенкану виглядає так: 2–8–6–4–2.
Із традиційного і зворотнього сенканів можна сформувати дзеркальний сенкан. Такий вірш складається із двох строф, одна з яких написана за схемою традиційного, а інша — за схемою зворотнього сенкану.
Схема сенкана-метелика із дев’яти рядків виглядяє так: 2–4–6–8–2–8–6–4–2.
Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту
в довільному стилі.
Алгоритм «Есе»:
- Збирання інформації за проблемою.
- Аналіз інформації.
- Викладання власної точки зору.
Передбачення Суть методики полягає в тому, що діти отримують частину інформації і на її основі висловлюють власні припущення про те, чого ще не знають. Передбачення можна застосовувати для аналізу тексту, картини, фільму тощо.Наприклад, ви з учнями опрацьовуєте твір «Федько-халамидник» Володимира Винниченка. Перш за все, поділіть текст на частини так, щоб вони були незавершеними і в учнів лишилося місце для фантазії. Почніть із заголовка: запитайте в дітей, що, на їхню думку, означає слово «халамидник», а потім проясніть його значення за словником.Усі охочі висловлюють власні припущення про те, які події можуть відбуватись у творі. А потім зачитуємо самостійно першу частину або просимо когось із класу. Запитуємо в дітей про можливий подальший розвиток сюжету.
Крім очевидних запитань, ставимо також такі, що примусять замислитися. Наприклад: «Що ви відчували, коли слухали цей уривок?», «Що позитивного та негативного трапилося з героями?» Не оцінюємо думки учнів, адже немає правильних чи неправильних припущень, діти лише говорять власні міркування. Також не висловлюємо власних гіпотез — вчитель повинен бути лише провідником та спрямовувати думки учнів у правильне русло. Далі читаємо другу частину. Обговорюємо з дітьми, чи здійснились їхні передбачення, та запропонуйте висловити прогнози на наступний уривок. Не розділяйте твір на надто багато частин і не ставте забагато питань. Наприкінці підбиваємо підсумки та обговорюємо проблеми, порушені в оповіданні. Важливо, щоб учні отримали певний досвід після прочитання твору
Метод прес
Етапи методу прес:
- Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»
- Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»
- Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»
- Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»
РАФТ-ця методика найкраще допоможе попрактикуватись у написанні творів. Для аналізу можна взяти художній твір, наукову статтю з історії, медицини чи географії. Перш за все, потрібно намалювати таблицю на чотири стовпчики: Роль, Аудиторія, Форма і Тема. Головне завдання учнів — вибрати персонажа, вжитися в його роль і донести до аудиторії певне висловлювання від його імені.
Від імені читача можна висловити пораду щодо того, як Хлопчику наступного разу поводитись у лісі.
Розвиваємо навички 4К: креативність, критичне мислення, комунікацію та командну працю
Наступним кроком буде визначення аудиторії. Тобто, до кого звертається наш герой. І найскладніша частина завдання — вибір форми звернення. Наймолодшим школярам у цьому буде потрібна допомога вчителя, адже вони не знають про всі форми, у яких може бути виражено текст. Першачкам варто вибрати щось простіше: sms-повідомлення, лист або усне звертання. Старшим учням можна запропонувати складніші форми: заяву, офіційний лист або розписку. Звертаючи увагу дітей на те, що повідомлення має відповідати формі його вираження.
РАФТ можна звести до короткої схеми:
хто → кому → у якій формі → що може сказати.
За таким алгоритмом можна опрацювати і науковий текст. Наприклад, учні 4-го класу вивчають корисні копалини. Після опрацювання параграфа, вони можуть скласти таку ж таблицю РАФТ. Діти можуть висловлюватися від імені шахтаря, науковця чи навіть від самої корисної копалини розповісти про те, що дізнались. Аудиторією можуть бути інші учні, жителі України, вчитель.
Ажурна пилка Джигсоу (Мозаїка)
Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів – це кілька частин у тексті). Кожен учень має певний номер.
- Текст поділяється учителем на логічно завершені частини.
- Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками.
- Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі.
Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весть текст в цілому.
- Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.
- Перевірка засвоєння змісту і цілому всіма учнями.
Написання казок, казка-навиворіт, конструювання загадок
Цей метод цінний не тільки для розвитку пародіювання, але ще за його допомогою можна визначити вихідну точку для вільної розповіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку.
Алгоритм складання загадки:
1. Уважно розгляньте предмет (чи пригадайте явище).
2. Опишіть його за планом:
а) предмет (форма, колір, смак, запах, дотик);
б) явище (позитивне чи негативне, для чого воно? Коли
відбувається?);
в) тварина (рослина) — (назва, розмір, форма. Колір, дотик, де живе,
що їсть, користь).
3. Зробить висновок про суттєві особливості предмета.
4. За висновком складіть загадку.
Фантастичні гіпотези (що було б, якби...)Поєднуючи назви будь-якого предмета і довільної дії, дістанемо гіпотезу, яку можна обміркувати.
Зразок. «Щоб було б, якби зникли всі дорослі?», «Щоб було б , якби раптом зникло сонце?», «Щоб було б, якби до нас прийшов слон; крокодил?..».
Діти можуть і самі вигадувати запитання, а охочі з-поміж них відповідатимуть, складатимуть свої розповіді.
Письмо в малюнках
Алгоритм роботи:
— Намагайся намалювати те, що хотів сказати при роботі над
матеріалом.
— Власні враження, відношення до подій перенести на аркуш паперу.
Сторітеллінг - це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за допомогою спеціальної методики.
Розповідати захоплюючі історії може вчитель (наприклад, на початку вивчення теми – для того, аби вмотивувати учнів чи допомогти запам’ятати складну інформацію). Учні його пасивно слухають, а тому такий сторітелінг називають пасивним. Активний сторітелінг – це самостійне розповідання історій учнями, яке вчитель може практикувати або впродовж вивчення теми або наприкінці її, аби закріпити набуті знання.
З чого почати?
Для того, щоб створити історію, яка захоплюватиме учнів, перш за все необхідно придумати цікавий сюжет, вигадати героя (їв), додати цікаві події, які підведуть до потрібних висновків.
Алгоритм створення історій для сторітелінгу виглядає так:
Визначитись з темою та метою уроку (Увага! Не до кожного уроку можна створити таку історію, і багато в чому саме тема впливає на вибір сюжету!)
Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.
Вибір головного героя – вибір імені, характеру, зовнішнього вигляду тощо.
Вигадування інтриги (це ключовий момент в історіях для сторітелінгу!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.
Перегляд готової історії та додавання метафор.
Інколи вчителі вигадують такі історії від початку й до кінця, інколи засновуються на реальних подіях, що дуже часто ще більше зацікавлює учнів.
Найбільш популярниі сюжети історій для сторітелінгу, які можна використовувати, змінюючи основну лінію згідно з вашими потребами:
Перемога над монстром. Сюжет: головний герой – ціль – зустріч з дуже сильним монстром – боротьба та перемога – досягнення цілі. Використовується для додаткової мотивації для навчання (в початкових класах).
Перемога (класичний). Сюжет: головний герой – ціль – перепони на шляху до цілі – подолання проблеми – результат. Цей сюжет можна використати для мотивації, пояснення процесів або явищ, вибору способів вирішення певних проблем чи задач.
Попелюшка. Сюжет: головний герой – незвична ситуація – поява проблем (або ворогів) – втручання чарівного помічника – щасливе вирішення ситуації. Такий сюжет підійде для мотиваційних промов, пояснення або порівняння процесів та явищ, опису еволюційних змін, вибору варіанту розв’язання проблем та задач.
Квест. Сюжет: головний герой – ціль – зміна кількох локацій та вирішення в кожній з них певних задач – почергове досягнення міні-результатів – тріумф. Цей сюжет доцільно використати там, де необхідне моделювання проблемних ситуацій, розв’язання аналітичних задач, закріплення набутих навичок та вмінь.
Коло Венна-цю методику найкраще використовувати для порівняння двох понять або предметів. Її можна зобразити за допомогою схеми: два кола, що перетинаються між собою. Кожне коло означає окреме поняття, місце перетину — це спільні властивості обох понять.
За допомогою цієї діаграми можна порівнювати літературних героїв, явища природи, величини.
Наприклад, на уроці математики за допомогою кола Венна зіставимо дві геометричні фігури: прямокутник і квадрат. Тоді до властивостей цих фігур запишемо формули, за якими обчислюють їхні периметри. До спільного запишемо, що це пласкі геометричні фігури і в кожної є чотири сторони.
На уроці ЯДС можна таким чином порівняти птахів і комах, море та озеро. На уроках української мови — іменник та прикметник, словосполучення і речення. Діаграма Венна допомагає учням з різних сторін розглядати предмети чи явища і знаходити відмінності між суміжними поняттями.
Метод «Шість капелюхів» – це психологічна рольова гра, сенс якої полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з 6 незалежних одна від одної точок зору. Це дозволяє сформувати найбільш повне уявлення про предмет диск усії та на логічному й емоційному рівнях оцінити переваги і недоліки.
В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Традиційне мислення ґрунтується на полеміці, дискусії і зіткненні думок. Однак при такому підході часто виграє не найкраще рішення, а те, яке найуспішніше пропагувалося в дискусії. Паралельне мислення – це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.
Білий капелюх: інформація
Детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію.
У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.
Жовтий капелюх: логічний позитив
Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги.
Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.
Чорний капелюх: критика
Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так? Обережність.Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.
Червоний капелюх: почуття та інтуїція. І не намагайтеся їх пояснити.
У режимі червоного капелюха в учасників (якщо це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.
Зелений капелюх: креативність.
Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції.
Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.
Синій капелюх: управління процесом
Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів.
Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету.
Особливості організації:
Принцип організації інтелектуальної діяльності в режимі технології «Шість капелюхів мислення» полягає в тому, що кожен учасник або група учасників у процесі обговорення проблеми «одягає» капелюх певного кольору і мислить так, як «вимагає» колір одягнутого капелюшка.
Яка послідовність «приміряння» капелюхів?
Першим слід вислухати Білий капелюх – життя вимагає передовсім ознайомлення з інформацією про предмет обговорення.
Останнім потрібно вислухати Синій капелюх.
Після Чорного варто надати слово Жовтому – це урівноважить думки й оцінки.
Послідовність «виступів» капелюхів іншого кольору підкаже активність учасників обговорення. Послідовність визначається виходячи зі змісту завдання або проблеми, що необхідно вирішити.
Лепбук – це інтерактивна папка для дітей, яка присвячена який-небудь певній тематиці. Теми можуть бути різними і вузькоспеціалізованими так і більш загальними. Сама ідея лепбука, що видно з самої його назви, прийшла до нас з Америки, де він користується великою популярністю. Виступає він засобом навчання, ще можна сказати що це спосіб організації навчального процесу.
У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).
Лепбук – це хороший спосіб для дитини граючи, закріпити пройдений матеріал,відкривши лепбук в будь-який зручний час.
У результаті даного досвіду було досягнуто таких цілей:
-Розвиток навичок критичного мислення, просторової уяви, творчі здібності, пам'ять, уяви та фантазії;
-Формування пізнавальної діяльності, підтримуючи інтерес та сприяючи усвідомленню потреби діяти відповідно до ідей певної теми;
-Розвиток спостережливості, умінь порівнювати, аналізу, узагальнень, висновків;
-Розвиток партнерських взаємин з дорослим і дітьми;
-Поповнення і систематизація знань дітей, шляхом залучення їх в ігрові, пізнавально-розвиваючі заняття;
-Спонукання дітей до розв’язування творчих завдань та проблемних ситуацій;
-Розвиток дитячої самостійності та і ініціативності;
-Виховування організованості у спільній діяльності та дружелюбність.
Таким чином, використання лепбуків в навчально-виховному процесі розвиває критичне мислення у дітей, формує уявлення дітей про навколишній світ, та їх відношення до тієї або іншої проблемної ситуації, сприяє навичкам активної та творчої колективної взаємодії, розвитку пізнавальної активності та творчого потенціалу дітей і підвищенню рівня їх соціальної адаптації.
Лепбук "Осінь"
Лепбук "Як керувати часом?"
Лепбук "Весна"
Лепбук "Навіщо їсти?"
Лепбук "Світ тварин"
Немає коментарів:
Дописати коментар